27 квітня 1978 р. в Афганістані розпочалася квітнева (Саурська) революція,
внаслідок якої до влади прийшла Народно-демократична партія і проголосила
країну Демократичною Республікою Афганістан (ДРА). Тут був встановлений режим
соціалістичного типу, підтриманий СРСР. Спроби уряду Таракі провести радикальні
реформи та модернізувати традиційне мусульманське суспільство Афганістану
наштовхнулися на спротив ісламської опозиції. У 1978 р. у країні розпочалася
громадянська війна між урядовими військами та повстанцями-моджахедами. Уряд
Афганістану звернувся до СРСР із проханням ввести до країни регулярні війська.
Вбивство лідера НДПА Таракі у вересні 1979 р. та прихід до влади Аміна, що
пішов на зближення з Пакистаном та США, змусила Радянський Союз втрутитися у війну.
12 грудня 1979 р. відповідне рішення було прийняте на засіданні Політбюро ЦК
КПРС.
25 грудня 1979 р. о 15-й годині
радянські війська перейшли кордон з Афганістаном. Одночасно літаки 103
Вітебської повітряно-десантної дивізії приземлилися на аеродромах Кабула і
Баграма. Наступного дня підрозділи дивізії та КДБ встановили контроль над
важливими стратегічними об’єктами в Кабулі. Ввечері 27 грудня бійці спецгрупи
КДБ «Альфа» провели операцію «Шторм-333», що полягала у захопленні резиденції
Аміна – палацу Тадж-Бек, внаслідок чого Амін був убитий. Після цього за
підтримки радянських військ країну очолив Барак Камраль, який став генеральним
секретарем НДПА. До складу Обмеженого контингенту радянських військ в
Афганістані, який брав участь в інтервенції, входила 40-а армія Туркестанського
військового округу, чотири дивізії, п'ять окремих бригад, чотири окремі полки,
чотири полки бойової авіації, три вертолітні полки, трубопровідна бригада,
бригада матеріального забезпечення та деякі інші частини й установи. До середини
січня 1980 р. на територію Афганістану ввійшли ще три дивізії, бригада, два
окремі полки та декілька армійських частин й авіаційних підрозділів. Загальна
чисельність радянських військ становила 81 тис. осіб.
У січні 1980 р. Генеральна
Асамблея прийняла резолюцію, в якій засуджувала радянську інтервенцію в
Афганістан. Війна тривала 9 років. Через горнило радянсько-афганської війни
пройшло понад 160 тис. українців, з них бл. 2,4 тис. загинули, у т. ч. 60
вважаються зниклими безвісти або такими, що потрапили в полон. Поранення
отримали понад 8 тис. українців, з них бл. 4,7 тис. повернулися додому
інвалідами.
З нагоди цього чорного дня в нашій історії, 25 грудня 2017 року воїни тієї війни
із своїм командиром Віталієм Лалабековим, матерями загиблих солдатів,
міськрайонними ветеранськими організаціями та громадськістю під трикратний залп
салюта згадали події того грудневого дня, та що дня – всю криваву кровопролитну
війну.
Керівництва міста на заході не було…
Посилання на першоджерело
Немає коментарів:
Дописати коментар