Всі зійшли з конкурсної дистанції: Засідання конкурсної комісії з розгляду заяв претендентів на заміщення вакантної посади головного лікаря

28 березня в приміщенні виконавчого комітету (мала зала) відбулося перше засідання конкурсної комісії з розгляду заяв претендентів на заміщення вакантної посади головного лікаря комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради і доданих до них документів. Допуск на засідання комісії представників громадськості міста, крім ЗМІ, був заборонений головуючою Наталією Мамчак.

Після перерви, 30 березня, комісія знову зібралася в повному складі. Після продовження розгляду документів, що подали претенденти, комісія дійшла висновку – жоден із кандидатів на посаду головного лікаря комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради (Анастасія Кюрджиєва, Віталій Пасєвін, Володимир Тарасенко, Оксана Третяк ) не відповідає вимогам, що були встановлені конкурсною комісією.

Тобто – лікарнею буде керувати тимчасово виконуючий обов`язки головного лікаря, як у МОЗ (пані Уляна Супрун) в Києві.

Наше джерело повідомило, що на все місто є дві людини, що відповідають всім кваліфікаційним вимогам по оголошеному конкурсу, але ці люди в конкурсі не приймали участь.

Нагадаємо, що у Токмаку два  комунальних закладу працюють без керівника -  міський Будинок культури і КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» ТМР.

Петро Кропива

«Запорізькі Викрутаси – 2018»

Яскравими вогнями таланту й надії засвітилася 24 березня сцена Палацу культури «Орбіта», що у м.Запоріжжя. Тут свої танцювальні навички демонстрували 89 творчих колективів закладів освіти, які з’їхалися до Запоріжжя з усієї області. А поєднав їх на одній сцені Обласний конкурс хореографічного мистецтва «Запорізькі Викрутаси – 2018».

У складі журі були митці культури, представники кафедри народної хореографії факультету хореографічного мистецтва Харківської державної академії культури, козацького ансамблю пісні і танцю «Запорожці» Запорізької обласної філармонії, Запорізького муніципального театру танцю та інші. Як повідомляє на своїй сторінці у facebook Валентина Герасименко танцювальний колектив Токмацької ЗОШ №6 посів у цьому конкурсі третє почесне місце. Вітаємо!

Підготував Петро Кропива

Турмаршрут в рамках конкурсу «Історія моєї громади»

22 березня 2018 року в міському краєзнавчому музеї  відбувся відеозапис початку туристичного маршруту «Архітектура німецьких колоністів» в рамках конкурсу «Історія моєї громади» за участі директора міського краєзнавчого музею Медведського В.І., співробітників музею Сухорукової  Л.В.  і  Удод І.С., депутата міської ради Мікші В.С., голови  громадської  організації   «Центр розвитку та підтримки молодіжних ініціатив» Шевченка В.М. ,  учнів шкіл, студентів технікуму.

Мандрівочка околичними тротуарами

Після зими, коли почала танути промерзла земля, потекли вулицями потоки води. І як добре токмачанам ходити центром міста, вимощеним тротуарною плиткою. А ось околиці цим похвалитися не можуть. Коли ми вирішили пройтись віддаленими вулицями, у всій «красі» відкрилися нам околичні тротуари.

На вулиці Дружби за перехрестям з Мостовою добрячий шмат жахливої дороги, так само і тротуар тут втратив асфальт, і під час дощу тут ходити проблемно. Щоб пройти від «сорокового» магазину до «десятого», за «сухих» умов можна було б зрізати маршрут, а зараз по Горіховій (колишня Свердлова) йти не ризикуємо, бо там аж чвакає і на дорозі, і на тротуарі. По Мостовій до Комарівсього мосту дорога вся у вибоїнах. Навіщо пішоходу дорога, спитаєте? Бо тротуар непрохідний: праворуч частково, зліва – суцільна багнюка. Тож іти доводиться по проїжджій частині.

Далі – вулиця Заливна, що повністю виправдовує свою назву, залита водою. По тротуару нормально йти неможливо і по дорозі теж, але можна пройти тільки по… бордюрчику, балансуючи, як акробати у цирку. Найбільш красномовною є місцина на перехресті Заливної з вулицею Енгельса. Ех, бачив би це класик! Думаю, що на його батьківщині у німецькому Вуперталі Енгельс-штрассе виглядає трохи краще, ніж токмацька вулиця його імені.

Чим вище піднімаємось по Широкій (Пархоменка), тим сухіший тротуар. І вже по вулиці 14 вересня йти можна без проблем. Втім, не довго тривала радість нашого походу, бо вже спускаючись по Вокзальній до містка бачимо, що й тротуар, і вся проїжджа частина повністю перегороджені

калюжами. Якраз у цьому місці зрадницьки почав підтікати журналістський черевик. І як тільки тут люди живуть та добираються до садків, магазинів, на роботу?

Угору по Вокзальній дорога суха, по тротуару ніхто не йде. Чи асфальт зліз, чи не було його там ніколи, чи то багнюка з проїжджої частини його замулила? Рідко який пішохід дійде тротуаром до середини Вокзальної. Тож ідуть по проїжджій частині навперейми з автомобілями, а рух тут досить жвавий. Те ж саме й на Привокзальній. Тротуар є, але о цій порі року, певно, він і не потрібен — якщо не калюжі, то вгрузаєш у багно. А біля нафтобази взагалі тротуару немає, пішоходам доводиться йти прямо по проїжджій  частині, притискаючись до бетонної огорожі. За довгі роки ми вже звикли до таких тротуарів, але ж так не повинно бути! Як гадаєте?

Віталій Голод.

Збори фіксованих членів громадської організації «Асоціація фермерів та приватних землевласників України в Запорізькій області»

22 березня відбулися збори фіксованих членів громадської організації  «Асоціація фермерів та приватних землевласників України в Запорізькій області» (ГО АФЗУ в Запорізькій області). На зборах були присутніми представники організації від 12 районів нашої області. Під головуванням голови ГО АФЗУ в Запорізькій області Валерії Матвієнко збори розглянули такі питання порядку денного: Прийом в члени  АФЗУ, Про Меморандум про співпрацю при взаємодії стосовно спільного напрацювання підходів щодо поновлення договорів оренди земель сільськогосподарського призначення державної власності та перегляду по діючих договорах, і договорах, які поновлюються, істотних умов договору, Про підсумки роботи 28-го звітно-виборного з`їзду АФЗУ, Розвиток кооперації в сучасних умовах, Про умови  створення обслуговуючого кооперативу по виробництву та переробці сорго та інші.

Петро Кропива

Інтерактивна екскурсія-гра в стінах Токмацького краєзнавчого музею

    Музей це осередок культури,центр популяризації історії краю та невичерпне джерело виховання дітей та молоді. В музеї поєднується цікавий пізнавальний процес з приємним та корисним відпочинком, особливо коли проходять цікаві науково-просвітницькі заходи: зустрічі з цікавими людьми, майстер-класи з традиційних видів мистецтва, виставки. Основним видом сприйняття музейної експозиції є екскурсія, яка, як правило проводиться в традиційній лекторській формі: екскурсовод розповідає-відвідувачі слухають, дивляться, можуть задавати питання.

    На сучасному етапі актуальним став пошук нестандартних, оригінальних форм та методів роботи з відвідувачами задля реалізації головної освітньої функції музею, якою є, перш за все формування інтересу та розширення знань відвідувачів з історії рідного краю.

   2 березня 2018 року в Токмацькому краєзнавчому музеї була вперше проведена інтерактивна екскурсія-гра в залі етнографії для школярів. У ній взяли участь учні 2-а класу ЗОШ №1 м. Токмака зі своєю вчителькою Ткаченко Я.А. Діти виконували різноманітні завдання та змагалися за звання ерудитів.

   Вони побували в ролі юних етнографів, фольклористів. Учні завзято розгадували старовинні українські загадки, самостійно класифікували етнографічні експонати, тримали в руках і розпізнавали старовинні предмети народного вжитку, знайомилися з елементами українського традиційного костюму, демонстрували знання з історії рідного краю. Наприкінці екскурсії діти переможці отримали подарунки.

   Використання інтерактивних та ігрових методів в екскурсії дозволило залучити дітей до активного пізнавального процесу, підштовхнуло до самостійного пізнання, посилило гостроту сприйняття  інформації, а також зробило екскурсію більш цікавою та різноманітною.

  Впровадження інтерактивних методів передбачає, деяким чином, самостійне сприйняття музейного матеріалу відвідувачами, а також активну взаємодію  екскурсантів з музейною експозицією. Це порушує сталий закон музеїв: «руками не чіпати».

   Проведена екскурсія залишила у дитячій свідомості яскраві враження про відвідування музею та викликала бажання пізнавати історію рідного краю .

Сухорукова Л.В., старший науковий співробітник Токмацького краєзнавчого музею

                                           

                                                           

Долі війни

Пошуковці знайшли розбитий літак і встановили імена загиблих льотчиків

І через сімдесят років після Другої світової війни пошуковці знаходять сотні невідомих загиблих солдатів, похованих у безіменних братських могилах, присипаних нашвидкуруч у гарячці боїв або просто залишених у окопах, воронках…  Лише невеликий процент знайдених останків дають якусь зачепку. І вже зовсім невелика кількість встановлених імен. Але саме такий випадок стався на Запоріжжі.

Не так давно, у грудні 2017 року, під селом Дніпровка Кам`янко-Дніпровського району пошуковий загін «Рубіж» на чолі з Олександром Маковієм виявив місце падіння літака, що був збитий у боях за визволення Запорізького краю. Восени 1943-го – взимку 1944-го тут, на так званому Нікопольському  плацдармі, була справжня м’ясорубка – битва за Дніпро. І нова чергова знахідка – це ще один епізод тієї далекої війни. Але якщо полеглих солдатів з піхоти на Нікопольському плацдармі, лінії «Вотан», в Куйбишевському котлі та інших місцях боїв нашої області знаходили десятками і навіть сотнями, то загиблих пілотів – вкрай рідко. На допомогу пошуковій експедиції під керівництвом Маковія прийшли колеги з Токмацької історично-пошукової організації «Вотан». Спільна польова робота , а потім дослідження знахідок дали важливий результат: встановлено імена загиблих пілотів.

Як розповів нам керівник «Вотану» Ріфат Гейченко, на місці падіння літка під півтораметровим шаром землі були знайдені деталі літака, пошкоджені при падінні. Шматки плавленого дюралю свідчать, що літак горів. У воронці були виявлені гільзи, стрічка авіагармати ВЯ-23, боєприпаси кулемета УБ та кулемета ШКАС, шильда радіонапівкомпаса з номером і датою виготовлення і, мабуть, найважливіша та найцінніша деталь – фрагмент корпусу редуктора гвинта з номером Ф252310. Також на півтораметровій глибині були виявлені фрагменти людського скелету, знайдені заіржавілий військовий знак «Гвардія» та годинник, ґудзики гімнастьорки, пряжки портупеї.

– Оснащення літака вказувало на те, що це був штурмовик Іл-2, – говорить Ріфат Гейченко. – Схоже, він впав кабіною вниз, поховавши під собою пілота, причому – одного. Решток другого члена екіпажу – штурмана – не знайшли. Деякі дрібні фрагменти обшивки знаходили в радіусі сотні метрів, що говорило про сильний вибух після падіння. Олександр Маковій зв’язався з колегами-пошуковцями з різних регіонів в надії, що знайдуться потрібні дані. Підтвердилося: це дійсно Іл-2. Але чий? Далі відгукнулися експерти з військової авіації. Завдяки номеру на фрагменті корпусу редуктора гвинта знайшли відповіді на питання: коли був випущений літак, у якій військовій частині значився і як звали членів екіпажу?

Відтак, вдалося дізнатися, що у 8-му повітряну армію на 24.10.1943 р. поступили з заводу №18 (м.Куйбишев) Іл-2 №1870875  та мотор №252310. А 20.12.1943 р. в списку 76-го гвардійського штурмового авіаполку вказано про втрату  Іл-2 № 1870875, екіпаж – інспектор техніки пілотування гвардії майор Єськов Федір Леонтійович і штурман гвардії майор Аршин Михайло Іванович. Також є свідчення, що екіпаж цього Іл-2, ухиляючись від вогню зенітної артилерії увійшов у хмари, з яких вийшов у штопорному положенні, врізався у землю приблизно за 1 кілометр на південний схід від висоти 75,8.

Вже після цього знайшлися відомості про Федора Єськова і навіть є довоєнні фотографії, надіслані пошуковцям з його батьківщини. Як з’ясувалося, народився він у 1908 році у селі Єськово Ямського району Курської області. Воював в Іспанії, мав два ордени Червоної Зірки, один них під № 17. Після війни у шкільному музеї в Єськово розміщувалася інформація про льотчика-героя, але зазначалося, що він загинув у 1942-му.

На завершення, Ріфат Гейченко продемонстрував цитати з книги спогадів Василя Пальмова «Штурмовики над Днепром». У ній зокрема згадується кілька разів ім’я Єськова, з яким автору довелося служити. Одна з глав закінчується словами: «Майор Еськов, бывший наш комполка, получил назначение инспектором техники пилотирования в гвардейскую Сталинградскую штурмовую дивизию. Спустя год он погиб на Украине в боях за Никополь». Тож зараз, завдяки пошуковцям з Запорізької області стала відома точна доля Федора Єськова, і вже знайшлися рідні загиблого льотчика…

З Ріфатом Гейченком і хлопцями з «Вотану» ми знайомі давно, десятки разів газети публікували матеріали про їхні знахідки, про відкриті імена до того невідомих героїв. Пошуковці цим живуть, а завдяки їм перед нами оживає не мітингова, не книжна, а справжня наша історія, героїчна, гірка.

Віталій Голод.

Фото надані Ріфатом Гейченком.

Турнир, посвященный открытому первенству города по прыжкам на акробатической дорожке в г. Энергодар

17 марта проходил турнир, посвященный открытому первенству города по прыжкам на акробатической дорожке в г. Энергодар. В соревнованиях принимали участие спортсмены из городов Токмака, Мелитополя, Геническа и Энергодара, всего 140 спортсменов. В турнире участвовали наши юные спортсмены.

1 место заняли : Хилько Кирилл, Пивень Вера, Аврамец  Виолетта, Чипец Максим, Федотова Ева, Посевина Дарья, Чернышева Виктория.

2 место: Мудрак Мария, Каранец Дарья, Латынина Екатерина, Хоменко Полина, Снисаренко София, Чупик Ксения, Молдавчук Захар.

3 место: Кузьменко Анастасия и Власенко Маргарита

4 место: Борисенко Алина и Гузь Елизавета

Спортсменов подготовили тренеры Гераськина Е., Шапошник Л., Левинсон Д. В дальнейшем желаем нашим спортсменам достигать высоких результатов и занимать призовые места!

Елена Гераськина

ОГОЛОШЕННЯ ПРО НАМІР ПЕРЕДАТИ МАЙНО В ОРЕНДУ

Назва об’єкту:

1. Нежитлове приміщення їдальні Таврійського НВК «ЗОШ I-III ст. – ДНЗ» загальною площею 54,99 м², що знаходиться за адресою Токмацький р-н, с. Таврія, вул. Дружби, 17а.

         2. Нежитлове приміщення їдальні Новогорівської ЗОШ I-III ст. загальною площею 24,75м², що знаходиться за адресою Токмацький р-н, с. Новогорівка, вул. Молодіжна, 8.

Балансоутримувач: КУ «Центр фінансового та матеріально-технічного забезпечення освітніх закладів» Токмацької районної ради.

Умови об’єктів оренди: об’єкт передається з метою організації харчування школярів.

Заяви про оренду об’єкта приймаються Токмацькою районною радою протягом 10 робочих днів після розміщення цього оголошення за адресою: м. Токмак, вул. Центральна,45, каб.22.

Додаткова інформація за телефоном (06178) 2-10-78; 4-52-61.

Ознайомитися з об’єктом можна за місцем його розташування.

8 Березня

Мене постійно звинувачують в тому, що я сую свого носа не туди, куди треба. Хочу вас всіх заспокоїти - сував і буду сувати. Ми всі знаємо, що напередодні жіночого свята 8 Березня і «район» і «місто» проводять щорічні конкурси «Господиня свого краю», де в урочистій обстановці найкраще жіноцтво токмаччини, переможниці конкурсу, нагороджується. Так ось, 7 березня я офіційно звернувся, як представник ЗМІ, з проханням надати списки переможниць до «міста» - tkgadmin@zp.ukrtel.net і «району» -
rda@zp.ukrtel.net, але, на жаль, відповіді так і не отримав. В чому секрет такої інформації – я не зрозумів, бо не оприлюднена вона і на офіційних сайтах цих органів державної влади. А ви питаєте потрібне 8 Березня чи ні.

 Петро Кропива

Країну врятували добровольці та волонтери

Лише вдруге наша країна відзначала День українського добровольця. Він десь губиться серед інших дат і свят, а дарма. Цей пам’ятний і визначальний день має бути серед найголовніших державних дат. Саме завдяки добровольцям у 2014 році була зупинена навала так званого «руського міра», саме завдяки їм була зупинена окупація українських земель, а на Запоріжжі не з’явилися найманці-«ополченці».

Згадаймо, що у 2014 році, після втечі екс-президента Януковича, у розібраному стані опинилися силові структури – міліція, армія, СБУ. Величезна кількість офіцерів – ті, кого держава вчила, утримувала, платила зарплату, надавала пільги – зрадили її. Це не відбулося водночас, адже й до того Росією фінансувалися певні структури і чиновники, а через ЗМІ формувалася ненависть до України, підігрівалися зрадницькі настрої. Але навіть у проросійському Криму цього виявилося недостатньо. Нашим колишнім «братам» довелося завозити зелених чоловічків, які захопили Верховну Раду АРК, звезли туди депутатів та у закритому режимі без відеофіксації провели засідання. По ТБ було повідомлено, що 61 депутат (зі 100) проголосував за проведення кримського референдуму. Згодом депутат Сумуліді, який значився у протоколі проголосувавшим «за», заявив, що він взагалі не був присутнім на засіданні, і у парламенті автономії не було кворуму. Втім, правда була глибоко захована, а фальшивка дала можливість використати ситуацію, розпалену істерію та «зелених чоловічків» для анексії Криму Росією.

Українська держава не могла захистити себе, а російському керівництву, напевно здалося, що те ж саме можна проробити зі Сходом України. Донбас заполонили автобуси з завезеними мітингуючими, тітушками і «ополченцями» сумнівного соціального статусу. «Шахтарі» і «трактористи» з різних околиць Росії самі ж вихвалялися у соцмережах своїми відео, мовляв, «бйом хохлов!». А російський диктатор не моргнувши оком заявляв світові, що «Іх там нєт», і широко відкривав кордони для перевезення в Україну озброєння, боєприпасів, військовослужбовців, фінансування терористів.

І нічого не могла протиставити цьому українська держава! У час найбільш складного протистояння, коли можливо «на ниточці» трималася незалежність нашої країни, єдиним захистом України стали добровольці.

Відомо, що14 березня того року перші п’ятсот добровольців прибули на полігон під Києвом для формування добровольчого батальйону. Згодом була оголошена часткова мобілізація, а до військкоматів пішли добровольці з усіх куточків країни. І вони зупинили навалу!

День добровольця – це одночасно і свято, і день пам’яті. Ми згадуємо і пам’ятаємо українських патріотів, які добровільно визвалися боронити країну. У міському Будинку культури відбулися заходи, організовані спільно міським відділом культури, об’єднанням воїнів АТО, Хортицьким полком та волонтерською організацією «Таврійські скіфи», на які запросили студентів технікуму, ліцею, учнів шкіл.

Тут згадали перших добровольців з Токмака. Серед них – Юрій Хижняк, Володимир Братіщенко, Сергій Ліра. Пом’янули й тих бійців з Токмаччини, що поклади своє життя за Україну:  Павло Левчук, Олександр Шелепаєв, Максим Шумак, Ігор Гребінець, Вадим  Гончарук.

Учасники антитерористичної операції на Донбасі розповіли про свої фронтові життя. Зокрема про враження, коли вперше побачили, як ворожі війська б’ють з мінометів не по позиціях Збройних Сил України, а ближче – по приватному сектору, що знаходиться під  їхнім же контролем, без всякого сенсу і логіки, просто так...

Учасник АТО Віталій Видиш, який служив ще у Радянській Армії, з жалем констатував, що у російських солдатів та офіцерів, які воюють на Донбасі проти України, ні честі, ні совісті не залишилося. Атовці навели численні приклади, як обіцяні для евакуації «зелені коридори» підло обстрілювалися російсько-терористичними військами. Інший прилад: коли ростерористи запросили можливості в аеропорту забрати своїх вбитих та поранених, бійці ЗСУ допустили їх, і хоч тримали в прицілах – не вбивали. Натомість, ті, забираючи своїх, заміновували будівлю…

Всі як один атовці висловили вдячність волонтерам, завдяки яким так само у 2014-15 роках вдалося налагодити підтримку наших бійців на передовій. А насамкінець продемонстрували учням та студентам виставку зразків зброї, якою захищали українську землю.

Віталій Голод,

спеціально для «Токмацьких вістей».

Дмитро Яйло обраний головою Токмацької районної партійної організації ПП ВО "Батьківщина"

Токмаччина провела звітно – виборні партійні конференції місцевих осередків ПП ВО «Батьківщина»

16 та 17 березня у Токмаку пройшли звітно – виборні конференції, відповідно міської та районної партійних організацій ПП ВО «Батьківщина». Делегати заслухали та ухвалили звіти голів партійних організацій, оновили кількісний та персональний склад керівних партійних органів. Так, зокрема, головою Токмацької міської партійної організації обраний Олег Матвієнко, а районної – Дмитро Яйло. Делегати подякували за роботу Володимиру Мєльнікову, який очолював районний партійний осередок з 2000 року. Крім того делегати обох конференцій прийняли до своїх лав нових членів партії. 

На фото – Дмитро Яйло, новообраний голова Токмацької районної партійної організації ПП ВО «Батьківщина».

Петро Кропива

Виступ депутата Токмацької районної ради Людмили Будовської (Голова комісії з питань бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку, Політична партія «Всеукраїнське об’єднання Батьківщина», голова депутатської фракції «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина») під час проведення звітно – виборної конференції Токмацької районної партійної організації ПП ВО «Батьківщина» 17 березня 2018 року