Пошуковці знайшли розбитий літак і встановили імена загиблих
льотчиків
І через сімдесят років після Другої світової війни пошуковці
знаходять сотні невідомих загиблих солдатів, похованих у безіменних братських
могилах, присипаних нашвидкуруч у гарячці боїв або просто залишених у окопах,
воронках… Лише невеликий процент знайдених
останків дають якусь зачепку. І вже зовсім невелика кількість встановлених
імен. Але саме такий випадок стався на Запоріжжі.
Не так давно, у
грудні 2017 року, під селом Дніпровка Кам`янко-Дніпровського району пошуковий
загін «Рубіж» на чолі з Олександром Маковієм виявив місце падіння літака, що
був збитий у боях за визволення Запорізького краю. Восени 1943-го – взимку 1944-го
тут, на так званому Нікопольському плацдармі, була справжня м’ясорубка – битва за
Дніпро. І нова чергова знахідка – це ще один епізод тієї далекої
війни. Але якщо полеглих солдатів з піхоти на Нікопольському плацдармі, лінії
«Вотан», в Куйбишевському котлі та інших місцях боїв нашої області знаходили
десятками і навіть сотнями, то загиблих пілотів – вкрай рідко. На допомогу пошуковій
експедиції під керівництвом Маковія прийшли колеги з Токмацької
історично-пошукової організації «Вотан». Спільна польова робота , а потім
дослідження знахідок дали важливий результат: встановлено імена загиблих
пілотів.
Як розповів нам керівник
«Вотану» Ріфат Гейченко, на місці падіння літка під півтораметровим шаром землі
були знайдені деталі літака, пошкоджені при падінні. Шматки плавленого дюралю
свідчать, що літак горів. У воронці були виявлені гільзи, стрічка авіагармати
ВЯ-23, боєприпаси кулемета УБ та кулемета ШКАС, шильда радіонапівкомпаса з
номером і датою виготовлення і, мабуть, найважливіша та найцінніша деталь – фрагмент
корпусу редуктора гвинта з номером Ф252310. Також на півтораметровій глибині
були виявлені фрагменти людського скелету, знайдені заіржавілий військовий знак
«Гвардія» та годинник, ґудзики гімнастьорки, пряжки портупеї.
– Оснащення літака
вказувало на те, що це був штурмовик Іл-2, – говорить Ріфат Гейченко. – Схоже,
він впав кабіною вниз, поховавши під собою пілота, причому – одного. Решток
другого члена екіпажу – штурмана – не знайшли. Деякі дрібні фрагменти обшивки
знаходили в радіусі сотні метрів, що говорило про сильний вибух після падіння. Олександр
Маковій зв’язався з колегами-пошуковцями з різних регіонів в надії, що
знайдуться потрібні дані. Підтвердилося: це дійсно Іл-2. Але чий? Далі відгукнулися
експерти з військової авіації. Завдяки номеру на фрагменті корпусу редуктора
гвинта знайшли відповіді на питання: коли був випущений літак, у якій
військовій частині значився і як звали членів екіпажу?
Відтак, вдалося
дізнатися, що у 8-му повітряну армію на 24.10.1943 р. поступили з заводу №18 (м.Куйбишев)
Іл-2 №1870875 та мотор №252310. А 20.12.1943 р. в списку 76-го гвардійського
штурмового авіаполку вказано про втрату
Іл-2 № 1870875, екіпаж – інспектор техніки пілотування гвардії майор Єськов
Федір Леонтійович і штурман гвардії майор Аршин Михайло Іванович. Також є
свідчення, що екіпаж цього Іл-2, ухиляючись від вогню зенітної артилерії
увійшов у хмари, з яких вийшов у штопорному положенні, врізався у землю приблизно
за 1 кілометр на південний схід від висоти 75,8.
Вже після цього знайшлися
відомості про Федора Єськова і навіть є довоєнні фотографії, надіслані
пошуковцям з його батьківщини. Як з’ясувалося, народився він у 1908 році у селі
Єськово Ямського району Курської області. Воював в Іспанії, мав два ордени
Червоної Зірки, один них під № 17. Після війни у шкільному музеї в Єськово
розміщувалася інформація про льотчика-героя, але зазначалося, що він загинув у
1942-му.
На завершення,
Ріфат Гейченко продемонстрував цитати з книги спогадів Василя Пальмова
«Штурмовики над Днепром». У ній зокрема згадується кілька разів ім’я Єськова, з
яким автору довелося служити. Одна з глав закінчується словами: «Майор Еськов, бывший наш
комполка, получил назначение инспектором техники пилотирования в гвардейскую
Сталинградскую штурмовую дивизию. Спустя год он погиб на Украине в боях за
Никополь». Тож зараз, завдяки
пошуковцям з Запорізької області стала відома точна доля Федора Єськова, і вже знайшлися рідні загиблого льотчика…
З Ріфатом Гейченком
і хлопцями з «Вотану» ми знайомі давно, десятки разів газети публікували
матеріали про їхні знахідки, про відкриті імена до того невідомих героїв.
Пошуковці цим живуть, а завдяки їм перед нами оживає не мітингова, не книжна, а
справжня наша історія, героїчна, гірка.
Віталій Голод.
Фото надані Ріфатом
Гейченком.
Немає коментарів:
Дописати коментар