Моє життя, мій добробут… 90 років здається багато, а з висоти прожитих років – це одна мить

Так розповідає Галина Кіндратівна Прихідько.  

Ще недавно згадується, як босими ніжками в дитинстві збирала колоски по колючій до крові стерні, ще глибоко в пам`яті війна і як ховалися у погребі від фашистських снарядів і бомб, а потім велика Перемога. Попереду доленосна дорога життя.

Народилася Галина Кіндратівна в багатодітній родині в сім`ї селянина Кандибки Кіндрата. Жили дружно, в злагоді і батьківській любові.

Вийшла заміж за Гончара Василя Миновича і народила двох синів. Працювала в колгоспі поваром, готувала добрі обіди для шоферів та трактористів колгоспу, в розгар польових робіт. А потім все життя працювала дояркою. За багаторічну працю Галина Кіндратівна неодноразово нагороджувалася грамотами та медалями за сумлінну працю. Трудовий стаж - 50 років.

Проте доля так розпорядилась, що чоловік Василь Минович через 5 років подружнього життя помер і вона залишилась сама. Йшли роки, і в Солодкій Балці, Новопрокопівської сільської ради, в Прихідька Миколи, померла дружина і залишилось 4  малих іще діток. Отож він запропонував об`єднатись в одну сім`ю. І так Галина Кіндратівна разом з Миколою Петровичем виховували 6 дітей, 3 синочків та 3 донечок. Прожили 37 років. Чоловік помер, зараз вона проживає сама. Діти повиростали, пішли своїми шляхами…

На ювілей зібралася вся родина – 18 внуків, 15 правнуків, та 1 праправнучка.

Любляча мама, бабуся і свекруха, теща. Чуйна, трудолюбива, лагідна, доброзичлива Галина Кіндратівна.

Наразі вона живе в пошані і догляді. Бажаємо їй дожити до 100 літ, без хвороб і без бід, хай її сам Господь Бог охороняє.