2 листопада у великій залі Токмацького
МБК відбувся святковий
концерт до Дня
залізничника України «Нам здається,
немає у неї кінця…»
Якщо поглянеш на транспортну мапу країни – майже фізично відчуваєш той
шалений пульс, який пронизує життєву
артерію, що зветься залізницею. Нею течуть в різні напрями гори великих вантажів, таких важливих і
життєдайних, і моря людей, таких різних
– барвистих і колоритних, спокійних
і метушливих, доброзичливих і не дуже…
І кожен з тих, хто забезпечує цей великий рух, кожен по своєму – на місці монтера колії, слюсара з ремонту колійних машин та
механізмів, слюсара з ремонту рухомого складу, провідника пасажирського вагону,
складача поїздів, помічника машиніста електровоза, диспетчера, касира, навіть
прибиральниці, насамперед забезпечує
життя цілої країни.
Кожне свято має свою унікальну історію. Свято
залізничника - одне з найдавніших професійних свят взагалі у світі. Цей
день відзначався ще у царській Росії з
1896-го року.
За радянських часів також приділяли
особливу увагу вшануванню цього дня і
святкували його спочатку 30 липня, а потім у першу неділю серпня.
Своє професійне свято залізничники вже незалежної України
відзначають на початку останнього осіннього місяця, а саме 4-го листопада.
Ініціатором цієї дати в українських календарях виступила Львівська залізниця.
4-го листопада, в далекому 1861-му році, коли сучасний український Львів
знаходився під протекцією Австро - Угорської імперії, на залізничний міський
вокзал прибув перший пасажирський потяг, що носив назву «Ярослав». За сучасними
мірками це був справжній потяг міжнародного сполучення, що відкрив сучасну
історію української залізниці. Він курсував між Віднем і Львовом, перетинаючи
міста Краків і Перемишль.
Взагалі, потяг -
унікальна річ, яку ми не просто відчуваємо,
а визначаємо за особливим гуркотом
коліс, колиханням вагонів, смаком чаю або кави. У потяга своя, особлива хода…
Неможливо применшити велике значення найбільш романтичного виду транспорту,
такого як залізничний, у житті кожної людини…
Саме у вагоні потягу ти по
особливому гостро відчуваєш нестерпне
очікування, незалежно від того, чи їдеш відкривати для себе нові світи, або
повертаєшся до рідної домівки…
Саме у вагоні потягу трапляються неймовірні знайомства або історії, які
змінюють цілі життя.
Гарне свято завжди цінне тим, що ми маємо можливість зустрітися,
поспілкуватися, або просто отримати вітання від друзів, колег, гостей.
Присутніх у залі привітали Дудукалов Віктор Сергійович, голова
Токмацької районної державної адміністрації та
Гончаров Володимир Сергійович, начальник Великотокмацької дистанції
колії.
Кажуть, половину свого життя людина проживає саме на робочому місці. Насправді,
вважається, набагато більше, особливо, якщо це стосується саме транспортної
професії, незалежно від спеціалізації…
З великою пошаною люди ставляться до
професіоналів, справжніх майстрів своєї справи І ця майстерність
напрацьовувалась багатьма роками важкої і відповідальної праці. Сьогодні
хотілося б поіменно назвати цих людей. Робітники Молочанської станції: сигналіст Лазебна Василина Миколаївна
віддала професії 19 років, черговий по
залізничній станції Котикова Клавдія Пантелеївна - 20 років, сигналіст Сисун Ніна Дмитрівна - 21 рік
робітничого стажу, касир Жук Ганна Костянтинівна - 23 роки, приємоздатчик
вантажу Бородуліна Людмила Володимирівна
має 27 років стажу, а її колеги Синяк Раїса Миколаївна і Тенішева Любов Євдокимівна – 29 і 38 років
відповідно, Пащенко Леонід Анатолійович
віддав залізниці 31 рік.
Славиться своїми спеціалістами - залізничниками і Токмацька земля: 14 років пропрацювала
монтером колії Дровнікова Валентина Сергіївна, 25 - Гордєєва Лідія Миколаївна, 24 - Скоб’як Віра Іванівна, 27- Кулікова
Галина Іванівна. Оператор
дефектоскопного візка Жигало Костянтин Володимирович пропрацював на станції 29
років. Техніки зміни Войналович Лідія
Семенівна, Голік Раїса Степанівна, Соболь Віра Федорівна по 28 і 33 роки відповідно. Машиніст - інструктор Якубець Віктор
Іванович віддав своїй професії 36 років.
Щоб робили ми, люди старшого покоління, якби у нас не було приводу для здивування, іноді для обурення, іноді навпаки для гордості і
радості. І всі ці приводи надає нам саме наша молодь.
Це вони прийшли в цей світ сказати своє нове слово, приголомшити новою
ідеєю, вдихнути нове життя. Саме цього ми очікуємо від наших молодих спеціалістів.
Своє поповнення за останні роки отримали і Токмацька і Молочанська залізниці. Ось їх імена:
Силакова Ольга Анатоліївна, Вавренюк Артем Андрійович, Яковенко Катерина
Русланівна прийшли працювати до Молочанської станції. Кобець Денис Ігорович -
монтер колії, Кріль Ілля Юрійович -
бригадир з поточного утримання колії, Рєпіч Віталій Валерійович -
інженер-технолог. До речі, останніх два
молодих спеціаліста несуть почесну варту
і зараз проходять строкову службу в
лавах Української Армії.
І нехай
святковий настрій , подарований
учнями, викладачами, творчими колективами Молочанської дитячої школи мистецтв
та спеціалістами відділу культури і туризму Токмацької райдержадміністрації ще
надовго залишиться у ваших серцях…
Хай веселковими барвами вирує і повниться
щастям ваше життя!
На відео – під час святкового
концерту
Разом з
залізничниками святкував Петро Кропива
Немає коментарів:
Дописати коментар